Comments

Log in with itch.io to leave a comment.

Ви не перестаєте радувати вже другий джем поспіль! І, сподіваюся, будете продовжувати це робити. Ваші роботи - дефініція цікавого психологічного горору.
Маю невеличке проходження гри. Думаю, що переваривши трохи гру вже після її проходження, маю трохи інший потік думок. Можливо, подібний стан героя і є в якійсь мірі його покаранням. Завжди приречений шукати "нове обличчя". 

Також хочу додатково розпитати про арт наприкінці і чи вірні мої здогадки. Через пов'язки на обличчі головний герой виглядає як пацієнт психіатричної лікарні, а також місце, яке відкривається наприкінці гри, віддалено нагадує якийсь покинутий театр. Чи є це додатковим підтверженням (крім тексту) того, що він грає роль жертви? Які символи були закладені у арт? 

Чорний екран на він11 зі звуками

Серйозно?
Цікаво... Я спробую якось це відтворити і виправити.

Розібрався, у панелі управління nvidia виставив налаштування на продуктивність, тим самим відключивши влаштованне згладжування

(8 edits)

Ця новела - справжній шедевр експресіонізму. 

Ніхто на наших джемах ще не занурювався в психологію розставання так глибоко, як це зробив qdRot в цій роботі. Він сміливо показує, наскільки руйнівним ударом по і без того крихкій ідентичності людини воно може бути. Страх, що тебе кинуть через твою хворобу і слабкість, який лише наближає цю катастрофу. Інтроектовану вимогу змінювати свою маску заради примарної надії бути прийнятим Іншим, яка веде лише до озлоблення. Втрату образу справжньої людини за її роллю у стосунках, що веде до садистичного покарання. Про гніючу пустоту, яку ми ховаємо за мертвою копією людини, що колись робила нас справжніми, а тепер викликає лише агоністичну злобу. І про нашу приреченість повторювати цей цикл страждань з новими людьми.

Без сумніву, одна з найбільш психологічно проникливих робіт цього джему.